Кожен з нас відчуває себе набагато комфортніше, коли двері, через які ми проходимо, самі зачиняються за нами. Для того щоб двері зачинялись автоматично, на них необхідно встановити пристрій закривання дверей. Найпростіше такий пристрій – це пружина (хоча сьогодні це вже атавізм і пережиток минулих часів). Щоб двері зачинялись плавно і тихо, на них встановлюють спеціальні пристосування – пристрої автоматичного закривання (door closers), або як їх у нас простіше називають – дверні дотягувачі. Сьогодні вони є одним з необхідних аксесуарів “повноцінних” дверей”.
Їх застосування також обумовлено необхідністю підвищення безпеки, енергозбереження, протипожежною безпекою, захистом від шуму.
Більш за те, можна сказати, що більшість систем контролю доступу будуть неефективні, якщо на дверях не встановлено дотягувач.
І, хоча, ці пристрої застосовують у нас вже досить давно, але вони все ще залишаються не достатньо популярними серед наших співвітчизників.
Більшість дотягувачів можна класифікувати за наступними ознаками.
За способом монтажа дотягувачі підрозділяють на кілька типів:
– для поверхневого монтажу. В цьому випадку дотягувач встановлюють на поверхню полотна дверей або на дверну коробку;
– для прихованого монтажу. Дотягувач монтують всередині дверного полотна або рами;
– для підлогового монтажу: прилад встановлюють безпосередньо в самій підлозі.
Дотягувачі також класифікують і за способом передачі крутячого моменту:
– з важелем (за іншою термінологією «колінною») передачею. Це найбільш поширений тип дотягувачів, в конструкції яких крутячий момент передається за допомогою важеля передачі. Як різновид «колінної» передачі, можна розглядати паралельну «колінну» передачу. В цьому випадку важелі не виступають над полотном дверей, а складаються паралельно дверній рамі;
– із ковзною (за іншою термінологією «слайдовою») передачею. У цьому дотягувачі зусилля на двері передається за допомогою передачі, у якій вільний кінець важеля рухається в пазу. Це вимагає докладання великих зусиль, так як у ковзної передачі менше «плече» важеля і необхідно долати значну силу тертя при русі кінця важеля по пазу.
Принцип дії дотягувача можна розглянути на прикладі дії класичного дотягувача рейкового типу. Він полягає в наступному.
Зубчаста шестерня, яка знаходиться в зачепленні з зубчастим поршнем, переміщує його по осі при обертанні дверей. При відчиненні дверей важіль дотягувача переміщається по дузі. Частина важеля, безпосередньо пригвинчена до корпусу дотягувача і розташовується вертикально на зубчастій шестерні. Вісь цієї шестерні проходить вертикально крізь корпус дотягувача. Зубці шестерні зачіпляються з зубцями поршня.
При русі вісі шестерні поршень переміщається в горизонтальному напрямку і тим самим стискає пружину. Таким чином акумулюється енергія. При відпусканні дверей пружина звільняється, тисне на поршень в протилежному напрямку, вісь шестерні обертається, передає через важіль енергію на дверну конструкцію, закриваючи тим самим двері. Саме ж регулювання здійснюється завдяки клапанам, які регулюють рух поршня в циліндрі, заповненому спеціальним маслом.
Якщо розглядати дотягувачі, так званого «поверхневого» монтажу (а вони є найбільш поширеними), то механічний привід, окрім зубчастого (більш рання конструкція), може бути з приводом від кулачкового вала. Історія їх виникнення наступна.
З появою на ринку перших дотягувачів з ковзною передачею, швидко виявилось, що оскільки у цих дотягувачів відсутній традиційний важіль (коліно), то відсутнє плече для оптимальної передачі зусилля. Для вирішення цієї проблеми в середині вісімдесятих років був винайдений так званий привід від кулачкового вала. Кулачок, що є одночасно і віссю, виконаний, у вигляді симетричного або несиметричного «сердечка» і розташовується між двох поршнів – гальмівного і відкриваючого. При вивільненні пружини відкриваючий поршень переміщується назад, кулачок повертається у вихідне положення, а гальмівний поршень гальмує двері. Це дозволяє оптимально передавати і розподіляти зусилля.
Основні регулювання дотягувачів.
Зусилля зачинення регулюється за допомогою обертання гвинта натягування, чим досягається попереднє стиснення пружини. Зусилля закривання дотягувача завжди менше його опору відчиненню дверей. Якісний дотягувач передає при закриванні 65%, а неякісний – 15-30% своєї енергії. Тому більше зусилля при відкриванні не означає більшої сили закривання. У якісного дотягувача найбільший коефіцієнт корисної дії в кінці закривання (коли необхідно долати зусилля заскочці замка).
Якби закриття дверей здійснювалося нерегульованим зусиллям пружини, то двері би просто гупали. При закриванні дверей поршень повертається в своє початкове положення, а масло проходить по рециркуляційних каналах. У певних місцях цих каналів розташовані регулювальні клапани. На хороших моделях є другий клапан для створення, так званого, кінцевого «дохлопування» (останні 7-15 град). Крім того, ще один клапан може регулювати затримку закривання (між 70 і, щонайменше, 90 град.). Існує так само можливість амортизувати відкривання дверей за допомогою додаткового клапана обмеження потоку масла (так званий Back Check).
Області застосування дотягувачів: зовнішні двері, двері в школах, лікарнях, офісах, підприємствах та громадських будівлях.
Тепер про вибір дотягувача.
Перш за все, клас дотягувача залежить від самих дверей.
Чим ширше і важче двері, тим потужніше повинен бути дотягувач. Зусилля, які повинен розвивати дотягувач для зачинення дверей, нормовані в європейському стандарті EN 1154:
| Клас дотя-гувача |
Макс. вага дверей, кг | Макс. ширина дверей, мм | Моменти закривання | Зусилля момента відкривання при кутах від 0° до 60° | КПД на кутах от 0° до 4° |
||
| від 0° до 4° | від 88° до 92° | На будь-яких інших кутах | |||||
| Нм | Нм мін. | Нм мін. | Нм макс. | % мін. | |||
| 1 | 20 | 750 | 9 – 13 | 3 | 2 | 26 | 50 |
| 2 | 40 | 850 | 13 – 18 | 4 | 3 | 36 | 50 |
| 3 | 60 | 950 | 18 – 26 | 6 | 4 | 47 | 55 |
| 4 | 80 | 1100 | 26 – 37 | 9 | 6 | 62 | 60 |
| 5 | 100 | 1250 | 37 – 54 | 12 | 8 | 83 | 65 |
| 6 | 120 | 1400 | 54 – 87 | 18 | 11 | 134 | 65 |
| 7 | 160 | 1600 | 87 – 140 | 29 | 18 | 215 | 65 |
Фіксація відчиненого стану дверей. Як правило, всі дотягувачі можуть бути оснащені механічними фіксаторами. Вони виводяться із зафіксованого положення тільки вручну.
Розташування дотягувача залежить від того, куди відчиняються двері (від себе або на себе), – в залежності від цього він встановлюється у верхній частині дверної коробки, або на поверхні полотна дверей.
Останнім часом, асортимент дотягувачів «верхнього» монтажу розширився ще одним їх різновидом. Це так звані дотягувачі прихованого монтажу. Вони монтуються всередині полотна двері, включаючи установку на протипожежні двері. За цими дотягувачами, безсумнівно, велике майбутнє. Новий вид має всі відомі види регулювання.
Окрім дотягувачів прихованого монтажу існує ще один тип, так звані дотягувачі монтажу в підлогу. Їх можна побачити в торгівельно-розважальних та офісних центрах, громадських спорудах, в основному, на скляних дверях.
Ще окремим типом можна виділити дотягувачі для дверей, так званих, маятникових, що повертаються в різні сторони навколо своєї вісі, розташованої на одному з торців дверей.
Про ці, останні типи дотягувачів, ми розкажемо в наших подальших публікаціях.
На завершення.
Поради щодо вибору та експлуатації дотягувача.
Звичайно, покупець повинен враховувати дизайн пристрою. Але корисно буде запам’ятати і деякі рекомендації. НЕ потрібно “заважати дотягувачу робити свою роботу”:
– не можна “допомагати” дверям зачинтися швидше або повільніше (тягнути або притримувати);
– підкладати під двері будь-які предмети (як правило коли вносять або виносять речі,); для цієї мети є спеціальні моделі з фіксацією відчиненого стану;
– вішати предмети на двері і / або на штангах дотягувача.
В процесі експлуатації, дотягувач необхідно періодично регулювати 2-4 рази на рік. І, головне, пам’ятати, що виконувати ці роботи і роботи з інсталяції повинен кваліфікований фахівець – Локсмайстер.
Запрошуємо вас відвідати найближчий до вас магазин мережі ЛоксМайстер для отримання необхідної консультації та купівлі дотягувача.
